Маленьке дізнання

-Де я?
-Ви, у лікарні... Ви не пам*ятаєте?
-Так, але сподівалась. =)

Засинаю, знаю, що тепер зможу прокинутись.

...його бачити

Дивакувато болять очі, точніш око. Воно заплющується та розплющується. Я бачу світ трішки звужено та трішки боляче його бачити. Лікар наказав терпіти, але одного разу я підірву цю маленьку зелену будівлю лікарні.
Зараз ти би теж наказав терпіти та чекати. Ось, ось, приїду... Мене будуть приводити до тями.
Один світлофор, другий світлофор. Взагалі, що трапилось?
Пам*ятаю тебе, пам*ятаю зелений шкафшик...Ні, усе згадаю потім.
Здається дуже довго їду...
Хтось мене обіймає.