Осінь видалася чарівна. Я змінила блакитні сарафани на веселі спідниці сонце-кльош. Та й зараз: жовтий колір розбиває тонкі вікна та скляні хвіртки, вони старі та майже зламані вітром.
Шкода, що забула вдома камеру. Було би, що потім роздрукувати та відправити поштою. Так чудово бачити заліплені конверти та лизати марки.
Біля мене є люди. Вони різні, чарівні, деякі дурнуваті. Я йду, поруч осінь... А сама я в літі... Хтось, кудись, за чимось...
