четвер, 17 вересня 2009 р.

Я - це деструктивний термін

Це добре... Так, це добре! Я пам*ятаю усе те, що нас єднає! Нас єднає килимок, зелені шкарпетки, маслини, вітряки та якесь відчуття нервозності.
Накриваю протсирадлами велике ліжко. Це моя мрія - жити десь не тут, а далі, далі від буденності. Здається, що усе пов*язано з приставкою "нео-"  та сумом.
Я - це деструктивний термін, не вчора так зараз. Безрозуміння саджусь на постіль та хлюпаю носом. Він червоніє та здається трішки хворим. Потім хничу та подушкою закриваю очі. Тільки би мене ніхто не бачив... Це так огидно,  огидно, коли починають жаліти  - дивне почуття, яке принижує, яке топче та кидає. Запихуюсь кволими засобами оборони та посміхаюсь... Це лише профанація мене... Як весело, як цікаво, це лише чудернацька гра на сцені... На сцені де я - це  весела людина... Ні, в мене також є особисті проблеми буття...Ні, я буваю нервова та кричу... Я буваю зла та безтілесна... Усе це я...

Ми нестерпні, але ми разом

Мені казали, що взагалі-то  разом ми дуже дивно виглядаємо. Я - майже хіпі, ти - вмієш заспокоювати, але десь там грає дитинство. Нікчемна пара людей, що мріють бути разом. Але... але... Але усе це - це безвихідь...
Ми зустрілись, я - прихильниця скрипальної музики, що не має слуху чи голосу, та ти - людина, що на моїх очах розтрошчила новеньку гітару. Аха-ха... Мене звали романтичною, тебе - дурним, нас обох не розуміли.
Я та Ти. Ти та Я. Дві години разом.
Далі ми живемо лише в суперечках. Інакше нас нема.
Ти знущався та питав, навіщо мені скрипка, коли грати не вмію. Я замовкала та хилилась до стін. Ти просив пробачення та дарував квіти.
З невмання приймати подарунки, зовсім не знала що робити, та червоніла. Не звикла та звикати не хочу...
Ти не хотів ставати працелюбом та засіджуватись на роботі  багато годин після.
Ти зажди поспішав до мене. Ми обіймались, сміялись, а потім знову суперечки.
А сьогодні мене спитали, а я замислилась... Що краще бути самотньою чи бути з нестерпною людиною?

Я не вмію грати на скрипці, але я пишу вірші.
Ми нестерпні, але ми разом! Це добре...