четвер, 17 вересня 2009 р.

Я - це деструктивний термін

Це добре... Так, це добре! Я пам*ятаю усе те, що нас єднає! Нас єднає килимок, зелені шкарпетки, маслини, вітряки та якесь відчуття нервозності.
Накриваю протсирадлами велике ліжко. Це моя мрія - жити десь не тут, а далі, далі від буденності. Здається, що усе пов*язано з приставкою "нео-"  та сумом.
Я - це деструктивний термін, не вчора так зараз. Безрозуміння саджусь на постіль та хлюпаю носом. Він червоніє та здається трішки хворим. Потім хничу та подушкою закриваю очі. Тільки би мене ніхто не бачив... Це так огидно,  огидно, коли починають жаліти  - дивне почуття, яке принижує, яке топче та кидає. Запихуюсь кволими засобами оборони та посміхаюсь... Це лише профанація мене... Як весело, як цікаво, це лише чудернацька гра на сцені... На сцені де я - це  весела людина... Ні, в мене також є особисті проблеми буття...Ні, я буваю нервова та кричу... Я буваю зла та безтілесна... Усе це я...

Немає коментарів:

Дописати коментар